Підтвердження центру життєвих інтересів в Україні для тих, хто отримав тимчасовий захист в ЄС

Триває 6-й місяць війни і для багатьох українців, які вимушено покинули територію України у зв’язку з воєнними діями, це означає, що зовсім скоро буде 183 день перебування у країнах ЄС. Дійсно, за звичайних обставин за спливом 183 днів перебування в одному календарному році в країні ЄС виникають підстави для визнання постійного місця проживання, але наданий українцям тимчасовий захист згідно Директиви ЄС 2001/55/ЄС (далі — «Директива») є особливою процедурою, яка надає право саме тимчасового проживання, а не постійного, тому і умови оподаткування в даному випадку будуть особливими.

У багатьох українців виникають питання, чи стануть вони за спливом 183-денного періоду податковими резидентами країн перебування та чи потрібно буде сплачувати податки з доходів у країнах перебування. Багато хто з тимчасово переміщених до країн ЄС українців звертається до місцевих консультантів та отримують аргументи на користь того, що в них виникає обов’язок зі сплати податків з доходів за законодавством країни перебування, але чомусь такі консультанти орієнтуються на національне законодавство та забувають про міжнародне право. Оскільки міжнародні конвенції про уникнення подвійного оподаткування (https://tax.gov.ua/diyalnist-/mijnarodne-/chinni-dvostoronni-mijuryadovi-ugodi--konventsii--pro-uniknennya-podviynog/) мають перевагу над чинними національними законодавствами, тому на них і зосередимося.

Частина 2 статті 4 Конвенцій передбачає процедуру, за якою визначається статус податкового резидентства особи, якщо є підстави для визнання резидентства в обох договірних державах:

• а) вона вважається резидентом тієї Договірної Держави, де вона має постійне житло; якщо вона має постійне житло в обох Договірних Державах, вона вважається резидентом тієї Держави, в якій вона має більш тісні особисті й економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) — як бачимо, тут йде річ про постійне житло, а оскільки українці отримали тимчасовий захист на підставі Директиви — про постійне місце проживання річ не йде.
• b) якщо Договірна Держава, в якій вона має центр життєвих інтересів, не може бути визначена або коли вона не має постійного житла в жодній з Договірних Держав, вона вважається резидентом тієї Договірної Держави, де вона звичайно проживає — тут, погодьтеся, за звичайних умов українці проживають в Україні, а на територію ЄС виїхали тимчасово у зв’язку з воєнними діями, що є незвичайною ситуацією.
• c) якщо вона звичайно проживає в обох Договірних Державах або коли вона звичайно не проживає в жодній з них, вона вважається резидентом тієї Договірної Держави, громадянином якої вона є — беззаперечним є факт того, що українці, що виїхали є і залишаються громадянами України.

Якщо ви є фізичною особою-підприємцем, зареєстрованим в Україні та отримуєте свій дохід на рахунки в українських банках від резидентів будь-якої країни світу окрім країни перебування та не винаймаєте офіс, кабінет або коворкінг на території країни перебування — відповідно до статті 14 Конвенцій вважається, що у вас немає постійної бази і оподаткуванню ви підлягаєте виключно в Україні.

Таким чином, якщо ви є громадянином України, тимчасово переїхали до країни ЄС і тимчасово там проживаєте на підставі Директиви, ви не отримуєте автоматично статус податкового резидента країни перебування. Навіть якщо під час реєстрації в країні, з метою отримання тимчасового захисту, вам видали місцевий податковий номер — ви залишаєтеся податковим резидентом України.

У випадку, якщо неможливо чітко визначити, податковим резидентом якої країни є фізична особа, компетентні органи обох держав вирішують питання оподаткування такого резидента за взаємною згодою. Простими словами, Державна податкова служба України вирішуватиме це питання не з вами, а з податковим органом країни вашого тимчасового перебування.

Для підтвердження статусу податкового резидента України ми рекомендуємо звертатися до Державної податкової служби України за місцем реєстрації з відповідним запитом. Оскільки на даний момент неможливо здійснити такий запит електронним шляхом — можна робити такий запит шляхом поштового листування або на підставі довіреності, виданої у консульстві України в країні вашого перебування на ім’я особи, що перебуває в Україні та зможе від вашого імені подати даний запит та отримати відповідь на нього.

Окрім іншого не буде зайвим запастися аргументами на користь того, що центр ваших життєвих інтересів все-таки знаходиться в Україні, а на території країни ЄС ви знаходитеся вимушено та тимчасово виключно на період воєнних дій в Україні.

Такими аргументами можуть слугувати документальні підтвердження наступних фактів:

• — вашого постійного проживання в Україні (витяг про місце проживання можна отримати через портал дія)
• — постійного проживання членів вашої сім’ї в Україні
• — реєстрації фізичної особи-підприємця (виписка про державну реєстрацію);
• — оренди (придбання) нерухомості в Україні;
• — навчання дітей у школі (довідка зі школи);
• — працевлаштування в України (довідка з місця роботи);
• — відкриття рахунків в українських банках.

Крім того, враховуючи, що ситуація з тимчасовим захистом є унікальною та нетривіальною, особа, яка сумнівається у своєму статусі резидента, має право ініціювати розгляд питання свого податкового резидентства шляхом залучення до вирішення питання податкових органів відповідно до статті 25 Конвенцій, згідно з якою, якщо особа вважає, що дії однієї чи обох Договірних Держав наводять або призведуть до оподаткування доходів не відповідно до положень Конвенції, особа може незалежно від засобів захисту, передбачених національним законодавством цих Держав, подати свій випадок для розгляду до компетентних органів Договірної Держави, резидентом якої вона є. У зв’язку з цим ви можете запросити індивідуальну податкову консультацію від українських податкових органів, яка містиме висновок про те, що громадянин України у разі отримання тимчасового захисту згідно з Директивою ЄС 2001/55/ЄС залишається податковим резидентом України, у зв’язку із чим зобов’язаний сплачувати податки виключно в Україні. Зазначений документ з нотаріально засвідченим (апостильованим) перекладом необхідно буде пред’являти на запит податкових органів країни перебування для зміцнення своєї юридичної позиції.